Ukrainian DNA - А для чого ми це все робимо?!
Бувають в житті ситуації крутіші від голівудських фільмів.
Нещодавно мені випала фантастична нагода позувати у стародавньому вбранні з села Серафинці Івано-Франківської області у проєкті Ксенії Малюкової “Нація”.
Як прообраз до нашої зйомки пані Ксенія використала старі чорно-білі світлини невідомої українки того часу. І щойно ці світлини з’явилися на просторах Фейсбуку, як деякий пан на ім’я Любомир впізнав на них нікого іншого, як свою рідну бабусю!
Це було весільне фото з зображенням самої молодої. А повну світлину, з прадідом, молодим, пан Любомир прислав нам згодом. Саме нею я хочу з вами поділитися. А ще я розповім історію цієї прабабусі.
Звали нашу героїню Юстина Русковолошин (в дівоцтві Онуцька). Народилася у 1913 році. Мала сильний характер. Була людиною енергійною та вольовою. Зростала у працьовитій та заможній родині. Вийшла заміж за коханого Василя. Мала трьох діточок: дві доньки - Марія та Анна, та сина Василя. Але життя приготувало важкі випробування для красуні з дужою душею. Сім’я підпала під політику розкуркулення і втратила все, що мала. Проте жінка жодного дня не працювала в колгоспі! Вона відстоювала свою життєву позицію. Відстоювала настільки категорично, що була за крок до виселення до Сибіру.
Друга біда не забарилася - не повернувся чоловік з війни. Залишилася сама-одна з трьома дітками. Проте саме цей статус вдови з трьома неповнолітніми і допоміг ій залишитися в Україні, в рідному селі Серафинці, а не на далекій та холодній півночі Росії. Багато працювала. Здавала у колгосп по півтори тони зерна. Це була дуже важка робота, бо збирала цей непомірний врожай сама і власноруч - технологій тоді ще, нажаль, не було.
До останнього дня пані Юстина мала дівочу поставу, живі очі, і як то кажуть – усі зуби в роті. Заміж більше також ніколи не вийшла - тягнула все сама. А невдовзі життя дало нове випробування – втрата сина. Генетика і характер допомогли ій пройти життя з високо піднятою головою. Але й розплата прийшла за такі фізичні знущання над собою. Стався інсульт... Фізично сильна Юстина не відлежала його і пішла вкопала увесь город. І… другий інсульт…
Проте після себе залишила чудових і талановитих дітей, внуків та вже й правнуків. Син, наприклад, був письменником та художником. Саме її талановитий онук і розповів нам цю історію. А також ми мали нагоду розпитати його про те, що цікавить багатьох людей.
Ukrainian San Antonio: Пане Любомире, що залишила після себе Ваша прабабуся?
Любомир: Прабабуся залишила за собою світлу пам'ять. Вона була людиною доброю, чесною, справедливою, витривалою та цілеспрямованою. Саме ці риси характеру є переважно в кожного члена нашоі родини, і в мене також (сміється). Також залишилася родова хата. Зараз там ніхто не живе. Вона є гарним спогадом та місцем сили для нас.
Ukrainian San Antonio: Що Ви відчули, коли побачили Вашу прабабусю і світлини поряд зі мною, Оленкою Браво?
Любомир: це вже другий такий випадок, коли ми бачимо світлину нашоі бабці в інтернеті. Перший раз в альбомі “Українські жіночі прикраси». Це заслуга мого брата. Він пустив ці фото мандрувати світом. Ми завжди дуже раді та зворушені бачити, як ми ділимося нашим родинним спадком зі світом.
Ukrainian San Antonio: Чи залишилися у Вас інші родинні реліквіі?
Любомир:Так! Маємо кептарика, горсика та вишиті рукави від сорочки.
